Хронічний ларингіт: причини, симптоми та лікування

Запалення слизової оболонки голосових складок — поширений стан, що може виникати в пацієнтів різного віку та статі. Зазвичай, гостра форма хвороби триває близько тижня, після чого закінчується одужанням. Але хронічний ларингіт — це хвороба, яка характеризується тривалим уповільненим перебігом та завдає хворому чимало дискомфорту. Таке захворювання може протікати майже безсимптомно та іноді загострюватися. Іноді ознаки хронічного ларингіту є у хворого постійно, але являються слабковираженими.

Причини хронічного ларингіту

Хронічний ларингіт найчастіше розвивається після гострого ларингіту, наприклад, як результат неправильного чи недостатнього лікування. Іноді його виникнення пов'язане з частими застудами — регулярні запальні процеси можуть провокувати порушення іннервації та кровопостачання тканин гортані.

Також його може стимулювати подразнювальний вплив різних чинників, зокрема запиленого, гарячого чи холодного повітря, хімічних речовин, подразнюючих дихальні шляхи елементів, диму та інші. У ряду людей розвиток хронічного ларингіту провокується особливостями професії. Зокрема, така хвороба може виникати на тлі постійної перенапруги голосових зв'язок, що є типовим для дикторів, артистів, а також лекторів.

Ризик заселення тканин гортані патогенною мікрофлорою і, відповідно, ризик розвитку уповільненого хронічного запалення особливо високий за наявності в організмі осередків хронічної інфекції (особливо при ураженні верхніх дихальних шляхів). Також розвитку запалення можуть сприяти порушення носового дихання, спровоковані викривленням носової перегородки або розростанням аденоїдних вегетацій.

Деякі різновиди хронічного ларингіту можуть виникати внаслідок травматичних ушкоджень слизових горла та гортані, у тому числі чужорідними тілами. Іноді травми виникають під час проведення медичних маніпуляцій (інтубації, установки стоми, хірургічних втручань).

Ризик виникнення хронічного ларингіту збільшується у пацієнтів із ларингофарингеальним рефлюксом, під час якого тканини гортані подразнюються та запалюються під впливом кислого вмісту шлунку. Деякі медикаменти можуть травмувати слизові оболонки або провокувати виникнення сухості, що своєю чергою сприяє розвитку запального процесу. Такий ефект можуть викликати сечогінні та антипсихотичні ліки, засоби від високого тиску, H1-гістаміноблокатори, а також інгаляційні кортикостероїди. Відповідно, часте застосування таких засобів збільшує ймовірність хронічного ларингіту.

Симптоми хронічного ларингіту

Найчастіше перші симптоми хронічного ларингіту включають підвищену стомлюваність голосу і навіть несуттєві зміни тембру. У деяких пацієнтів найперші скарги виникають на захриплість та осиплість голосу. Такі ознаки з'являються відразу після пробудження або робочого дня (тривалого навантаження).

Згодом хворих починають турбувати відчуття дискомфорту в горлі, у тому числі першіння та лоскіт, почуття стороннього тіла, парестезії (поколювання). Подальші ознаки хронічного ларингіту можуть включати:

• помірну болючість у горлі;
• постійний кашель, переважно сухий, що не минає;
• виділення невеликої кількості слизового або слизово-гнійного мокротиння (особливо в ранковий час).

Як правило, при контактах із холодом (повітрям, їжею, напоями) та іншими подразниками, симптоми хвороби значно посилюються. В умовах підвищеної сухості кашель також може ставати інтенсивнішим, а комфортна вологість навпаки сприяє зменшенню негативної симптоматики.

Форми хронічного ларингіту

Медики виділяють 3 основні форми хронічного ларингіту залежно від характеру ураження. Це:

• Катаральний ларингіт. Це найпоширеніша форма захворювання. Діагностується катаральний ларингіт, якщо запалення слизової оболонки спостерігається більш ніж 3 тижні, доповнюється набряком та надмірною активністю слизових залоз. Розвиток пов'язаний з активацією у тканинах умовно-патогенної флори або проникненням патогенних мікроорганізмів (найпоширеніші збудники — стрептококи та стафілококи).
• Гіперпластичний ларингіт. Характеризується потовщенням слизових оболонок, найчастіше виникає на фоні нікотинової залежності. Розростання тканин призводить до здавлювання проток слизових залоз та судин, може спостерігатися виражене ураження голосових зв'язок. Лікарі розглядають гіпертрофічний ларингіт як передракову зміну слизової оболонки. В осіб голосомовних професій він розвивається в обмеженій формі та супроводжується появою вузликів голосових зв'язок.
• Атрофічний ларингіт. Для такого стану типове стоншення слизових оболонок, що супроводжується склерозом судин, м'язів та залоз у місці ураження. Вважається найрідкіснішим видом запалення гортані. Атрофічний або субатрофічний ларингіт розвивається зазвичай на тлі раніше перенесених інфекційних чи запальних процесів.

Діагностика хронічного ларингіту

Зазвичай, щоб діагностувати хронічний ларингіт у дорослих, лікареві достатньо оглянути пацієнта (проаналізувати клінічну картину) та провести ларингоскопічне дослідження. Дані ларингоскопії дозволяють диференціювати різні види хвороби:

• при катаральній формі хронічного ларингіту спостерігається застійний набряк, що поєднується почервонінням слизових оболонок;
• при гіперпластичній формі хвороби візуально помітний набряк, почервоніння та потовщення слизових, у т.ч. веретеноподібно потовщені вільні краї зв'язок;
• якщо спостерігається обмежений гіпертрофічний процес, лікар бачить симетричні вузликові новоутворення, а просвіт гортані повністю заповнений густим слизом;
• розвиток атрофічного ларингіту також призводить до змін оболонки гортані — вона стоншується, покривається густим слизом, що формує кірки.

Лікування та профілактика

Лікування хронічного ларингіту має підбирати лікар. Зазвичай терапія включає:

• повне виключення подразнювальних факторів;
• дотримання здорового голосового режиму;
• відмова від нікотину та алкоголю;
• виключення впливу високих та холодних температур, гострого, пряного тощо;
• підвищене вживання теплих напоїв;
• проведення фізіотерапевтичних процедур та інгаляцій (рецепти та схема проведення підбираються виключно лікарем).

Для усунення гіпертрофованих ділянок та вузликів може проводитись операція. За наявності атрофічних процесів та утворення кірок можуть використовуватися протеолітичні ферменти в аерозолях, що забезпечать їхнє пом'якшення та полегшать процеси відходження таких утворень.

Лікування хронічного ларингіту в домашніх умовах також може включати використання препарату Тонзипрет^® від Біонорика СЕ в краплях або таблетках. Це засіб на натуральній основі, що має протизапальні, антибактеріальні, знеболювальні та імуностимулювальні якості.

Вживання Тонзипрет^® може допомогти придушити хронічний запальний процес, зменшити ризик рецидивів хвороби, а також уповільнити процеси гіпертрофії або атрофії.

Профілактика розвитку хронічного тонзиліту включає:

• дотримання здорового голосового режиму;
• виключення куріння;
• мінімізацію професійних факторів (використання респіраторів та ін.);
• своєчасне лікування запальних хвороб носоглотки;
• своєчасну терапію порушень носового дихання.

При своєчасній діагностиці та якісній терапії хронічний ларингіт у дорослих можна усунути. З появою симптомів нездужання необхідна консультація лікаря для діагностики та підбору правильного лікування.